Історія нашого закладу

Будь – яке селище в Україні живе допоки в ньому лунає дитячий сміх, одне покоління міняє інше, переймаючи досвід і традиції, пам’ятаючи історію своїх предків.

Історія нашого селища сягає своїм корінням у сиву давнину віків, а історія школи у другу половину ХХст.

Стоїть в селищі Кам’яному будинок чудовий

І рідний він серцю, хоча і не новий.

Куди не поткнешся – тут всюди рідня,

Живе в цьому домі справжня сім'я.

Кожна школа, як родина, й людина, єдина - у світі. Адже її життя - спільна діяльність багатьох – багатьох людей, кожний із яких приносить сюди часточку свого серця, старання власних рук і розуму.

Змінюються часи й покоління, а школа завжди залишається тим потужним маяком, світло якого їх об’єднує.

Біографія нашої рідної школи багата на події, добрих людей та їхні спільні справи, впевнено перетнула свої перші півстоліття.

У 1950 році на пустирі, на околиці селища розпочалось будівництво закладу.

11 листопада 1954 року була відкрита семирічна школа шахти № 32 Боково – Антрацитівського району. Саме цю школу можна назвати праматір`ю нашого НВК. У цьому ж році заклад було реорганізовано у восьмирічну школу. Ключі від неї отримала Кочет Марія Олексіївна.

Першими ввійшли в цю будівлю вчителі молодших класів – Кочет Марія Олексіївна, Швець Диза Павлівна і Дорощенко Галина Кузьмівна.

Хоч приміщення було тісне, але життя в ньому вирувало: проводилися цікаві лінійки, літературні читання, а на подвір’ї – спортивні змагання. Діти охоче працювали: озеленювали територію, посадили чималий сад.

У 1963 році восьмирічна школа шахти 32 була реорганізована в Кам`янську ВШ №18 міста Антрацит.

Школа працювала в дві зміни, але жилося весело: у шкільному коридорі, який правив за актовий зал, проводилися цікаві свята, ранки. Змагалися за кращий санітарний стан класу, часто організовували екскурсії на природу.

За період розвитку школи було зміцнено матеріальну базу: поповнено кабінети наочністю й технічними засобами, оновлено меблі, виготовлено чимало дидактичного матеріалу. І все це заслуга як керівників школи, так і вчителів.

Доленосні 90-ті, світанок доби незалежності України, школа зустріла на високому злеті своєї діяльності.

Шкільні заняття кінця 90 –х значно відрізняються від уроків у попередні періоди. Звичайними стають уроки – лекції, уроки – семінари, дослідження, заочні подорожі.

Історія кожної школи – це не лише історія вчителів, що працюють у ній, а й історія багатьох поколінь, що вийшли зі стін рідної альма – матер і множили її славу своїми досягненнями, звершеннями.

Рубіж століть і тисячоліть запам’ятався тим, що в 2004-2005 роках неповна середня школа стала навчально – виховним комплексом /середня школа та дитячий садок «Зернятко»/. Було здійснено перепланування приміщення школи, відремонтоване старе приміщення дитячого садка.

У дитячому садку діє 2 групи, виховується – 40 дітей.

Школа для всіх назавжди залишається святинею, оселею, звідки починається життєвий шлях. Вона вселяє віру в силу знань, любов до України, повагу до історії, мови.

Педагогічний колектив навчально – виховного комплексу працює над проблемою «Особистісно – зорієнтована система навчання та виховання школярів». Адміністрація школи надає великого значення підбору педагогічних кадрів, тому із задоволенням поповнюють учительську родину молоді фахівців, серед яких є й випускники нашої школи.

Навчально – виховний процес для 200 учнів забезпечує 17 вчителів, усі вони мають вищу освіту. Показником професійної роботи вчителів є випускники школи, які отримали атестати з відзнакою. Так, упродовж з 2006-2013 навчального року школа випустила 8 випусків, золотою медаллю нагороджені 10 учнів, срібною -2.

Колектив навчального закладу робить усе можливе, щоб школа сьогодні стала установою психолого – педагогічної адаптації, місцем, де батьки й діти навчаються спільного життя, діяльності, відчуттів. Учителі відкривають учням світ любові й добра, радості співпраці, допомагають їм пізнавати себе й навколишній світ, доводять, як можна винайти формулу щастя, не забуваючи формулу людяності. А найголовніше – невтомно відкривати «духовні острови в океані рідного народу», любити Україну й зберігати її мову, традиції, природу й культуру.

Наша родина – це ті, хто навчає, навчаються, та хто приходить до школи, щоб допомогти нам. Добру пам'ять серед вихованців та вчителів залишили ветерани педагогічної праці.

Життя продовжується. Історію школи творять покоління вчителів, учнів, батьків. Хочеться, щоб віки діяльності діючого навчального закладу не загубилися в лабіринтах буденності життя.

Ми творімо свою історію невтомною працею, дерзанням до нових досягнень, щоб прийдешні покоління виховувались на патріотизмі своїх предків і пишались славетною історією навчально- виховного комплексу №2, якому Богом і долею судилось жити вічно, формуючи покоління достойних і кращих!

З 11 листопада 1954 року школу очолював Пастухов Михайло Миколайович, справжній ентузіаст освітянської справи.

3 1963 року директором Кам`янскої ВШ № 18 став Межирко Володимир Петрович.

Потім керівником школи був Проворченко Віктор Понтелейович

Керівниками школи того часу були Козаченко Юрій Леонідович та Заніна Ганна Миколаївна.

З 2003 року школу очолює Шаповалов Федір Миколайович.

Нехай летять собі удаль роки

І швидко змінюється все довкола, -

І кожнім нашім серці – на віки

Дитинства сонячного промінь – рідна школа…

Коментарi